Спорт і тренування – це дуже добре! І щоб не просиджувати весь час перед комп’ютером – я купив собі абонемент у басейн. Наскільки я знаю, основними працюючими басейнами у Вінниці є Авангард, Маяк, СКА і Палац Дітей та Юнацтва. Авангард до мене найближче – тому пішов по абонемент саме туди.
Завчасно про всяк випадок взяв довідку лікаря. Скажу відразу вона могла б і не згодитися, адміністратор-бабулька взяла з мне спочатку 200грн (стільки коштує там абонемент на 10 занять), а лише потім без ентузіазму в очах запитала: “А довідка хоч є?”. Колись у шкільні роки я тут теж плавав…
Отже тренуюсь.
День перший. Суб’єктивно – мало що змінилося. Хол залишився такий як був, лиш комірку адміністратора перенесли у центр, а його місце орендує якійсь косметичний салон. Шкафчики у роздягальні стали трохи сучасніші і замки вже не відкриваються цвяхом. У басейні підклеєні назад плитки, які відвалилися, на дні вже не має сміття і битої плитки – це вже приємно. В душовій нова плитка і сантехніка, але її якість викликає сумніви – так як вже половина кранів скручені, а лійки поламані. Двері в душову теж нові, металопластикові, але колишні дерев’яні відкривалися краще, а ці треба силою тягнути по підлозі – бо зірвані завіси. В усьому іншому присутня ностальгія за 90-ми роками.
День другий. Пішов плавати на 7 годин ранку – це перший заплив. Двері в приміщення басейну відкривають десь без 15-20 хв. сім.
Заходжу, в холі горить світло, адміністратора немає, бабульки в гардеробі немає, бабульки яка роздає ключі від шкафчиків немає, немає нікого і тиша! У гардеробі висять собі куртки, на стіні – ключі від шаф роздягальні, пронумеровані. Вішаю куртяк, беру перший-ліпший ключ, іду перевдягатися. Так повторюється чи не щодня.
День третій. На вулиці ще зовсім темно. Трохи спізнився, зовсім трохи, хвилин на 5-7. Швидко перевдягнувся. Пробіг душову, відкрив двері у басейні і опаааа… Куди це я потрапив? Абсолютна темрява! По пляскоту води визначив, що це справді басейн. Очі звикли до темряви, проявилися контури доріжок. Може басейн не працює – майнула перша думка? Та ні, он хтось плаває. Ладно, думаю, була-небула і пригаю у басейн. Якось так надзвичайно, як влітку на морі посеред ночі (це мені чомусь у голову прийшло по відчуттям) – відразу якось і страшнувато і романтично. Світло включили хвилин через 20, забули про нього мабуть.
День четвертий. Сьогодні людей на доріжках трохи більше ніж звичайно, тому плаваю ривками, то наздоганяю когось, то іду “на обгін”. Але якось важко дихається, і якесь важке повітря! Аж потім винирюю і розумію, що в тренерській хтось явно шмалить якусь дрянь і з неї на весь басейн іде сигаретний сморід – це жахливо.
Загалом суперечливі відчуття, дещо подобається і отримуєш певний кайф від плавання, а дещо треба вінницьким басейнам точно змінювати!.
Ось надибав не дуже втішну інформацію про басейн “Маяк”, хоча пару раз там був і в аквапарку – сподобалося.
ІМХО – в ідеалі басейни мають бути такими! 😉
.
Відпишіть про інші басейни. Цікава ваша думка.
5 Responses to Вінницькі басейни